Індонезія 2014 – макро… дивовижні дива!

Закінчилася ще одна наша мандрівка у чудовий підводний світ Індонезії. Цього разу наш дайвінг план був таким – острів Сулавесі та острів Балі. Поділимося враженнями?
Почалося усе з вибору авіакомпанії – Емірейтс зупинив рейси у Київ та не відновив шарінг із МАУ. Вибір був між Москвою та Стамбулом. І хоч ціна через Москву була меншою, ми, звичайно, обрали Стамбул. Маючи 11 годин між рейсами у Стамбулі ми, під керівництвом Миколи, пішли дивитись історичні пам’ятки.
Шлях нам вказував навігатор Here, який влаштував нам подорож з “Діамантової руки” з провулками, гірками, вузькими вуличками та іншим колоритом. Вечором з’ясувалося, що ми находили 15 км, хоч можна було приїхати швидше та на трамваї. Але, все рівно, було цікаво)))
Погулявши мальовничими вуличками, ми дійшли таки до Айя Софія та Блакитної Мечеті… Монументально. У кожного своє відношення до таких пам’яток, кожний отримав щось  своє.

       

          

Нагулявшись по Стамбулу, ми повечеряли у вуличному ресторанчику та полетіли у Джакарту. Тут ми заночували у найближчому до аеропорта готелі, якій мав безкоштовний трансфер та комфортні номери.
О 5 ранку ми полетіли на Північний Сулавесі (Sulawesi) – перевірити пролив Лембе (Lembeh strait), саме загадкове місце у океані.
Оскільки готелі з басейном та кондиціонером на північному Сулавесі коштують дуже дорого, ми вирішили жити на острові Лембе у Bastianos Lembeh DiveResort, з ними ж і пірнали. І це був правильний вибір. Побудований на високому мисі, резорт має суперовий сі-вью з кожного бунгало та ресторану. В усіх бунгало вхід з центральної алеї та тераси на високих сваях. Вони майже висять у повітрі. Ліжка з балдахінами, санвузли з напівстелями, гекони, жуки та інший індонезійський колорит.

        

      

Це був чудовий побут, але ж не для цього ми заїхали у таку далечінь.
Дайвінг на Сулавесі – от за для чого усе це. І ми не розчарувалися.
Це місце не для шанувальників big fish… Але ж і не тільки макро. Це просто місце для шанувальників чудес. Такої кількості фрогів ми ніде не зустрічали.

      

Голожаберів перед нашими зануреннями, напевно, насипали з ведер. Та і інших каракатиць-восьминогів- креветок-крабів також….
Ніхто з нашої компанії не відмовиться від акул, черепах, груперів, баракуд та інших. Але у цьому місці про них не згадуєш взагалі, настільки воно самодостатньо своїм світом.

      

      

Розповідати про дайвінг у проливі Лембе, північний Сулавесі  можна довго. Але краще ці дива побачити, повірте!

      

Чотири дні пролетіли швидко і ми поїхали на іншу сторону Сулавесі, острів Бунакен (Bunaken), адже у Bastianos є Bastianos Bunaken Dive Resort. І заїхавши у таку далечінь, хочеться обпірнати усе навколо. І ми не пошкодували.
Між Лембе та Бунакен усього 60 км – але це інша реальність. З острова, де сходи-сходи, немає пляжу і темний пісок на дні, ми попали на плаский острів біля вулкану, з білосніжним пляжем коралового піску і невисокими, метрів по 10-20 стіночками під водою.

      

Черепахи… Під водою було багато всього, але ж ЧЕРЕПАХИ… Їх було не просто багато. Дуже багато…. Були і тунці, і акули, і баракуди – весь стандартний набір біг-фіш.
І при цьому нікуди не ділися голожабери з фрогами та іншими дивами Індонезії. Просто їх було менше та не така різноманітність.
Дайвінг скоріш нагадував Філіппіни, ніж Індонезію. Адже до Філіппін – рукою подати.

      

      

Окремо пару слів – про перший найт на Бунакені. Це…. відрив, кайф, драйв…. Краби розміром з голову, які не тікають від дайверів, такого ж розміру восьминогі, спляча акула, на інші підводні тварини. Цей дайв запам’ятається на багато років.

      

      

Так непомітно пролетів дайвінг, відведений для Сулавесі. Сюрпризом було переселення нас на крайню ніч у Sintesa Peninsula Hotel 5* в Манадо (Manado) – по-іншому ми не попадали на наш літак на Балі (Bali) – з оплаченою вечерею.
Хочеться відмітити ще один момент. Ми знаємо, що Індонезія – мусульманська країна. Виключенням є індуістцький Балі. Сулавесі – не виключення – 80% населення сповідують іслам. Але ми бачили дуже багато християнських церков. Було враження, що навіть у маленьких селах мінімум 3 церкви різних конфесій.

Зранку ми полетіли на Балі. Транзитна посадка у Макасарі з виходом з літака, прогоном через пост безпеки (це був єдиний аеропорт де у мене забрали запальничку) нас вже не здивувала… Завантажившись у бусік, ми поїхали у Туламбен – Ocean View Dive Resort Tulamben.

      

Увесь Туламбен (Tulamben) заточений під дайвінг, це макро Мекка на Балі. В країні, де доплата за Натйрокс звичайно від 3-х евро за балон, тут Nitrox Free. І це пов’язано з берегом. Галька… В деякий місцях – реальні булижники. Мілкої гальки майже немає. Все це затрудняє вхід у воду без ботів. Тому пляжників тут немає – тільки дайвери. Ми одягали гідрокостюми та боти у ДЦ при готелі і нас зі спорядженням відвозили до самого берега.
Отже про сам дайвінг у Туламбен, Балі.
Величезний 120-ти метровий USS Liberty, лежачий під самим берегом, став будинком для великої кількості різних тварин. Це – візитна картка Туламбену. Як wreck він зовсім не цікавий, а от як штучний риф – дуже. Сюди водять і на чек-дайв, і на дрифт, і на найт – дивитися на сплячих шишколобих папуг, великих груперів, мурен, та many small things.

     

Велике бажання подивитись на пигмейських морських коників, harlekin shrims та різних фрогів та нудиків приводить нас у Серайа, якщо я не помиляюсь із назвою. 10 хвилин дороги, занурення під воду і тут…. усе, що може уявити любитель макро та супер макро! 6 пигмеїв, креветки-арлекіни – тільки фотографуй.

      

                         

Вразили і штучні рифи. Це невеликі конструкції з бетону та арматури, на які насаджують корали. Буквально – живі корали прив’язують до арматури і вони реально приживаються. І там багато живе тваринок. Таких швидких фрогів я ще не зустрічав. А баракуда напроти висіла дуже довго, дивилась на нас та нікуди не поспішала. І акулу з груперами ми також бачили. Так що це не замкнутий макро – світ. Гармонія! Просто треба інколи дивитись у “синьку”. А всі дивилися у дно 🙂

      

      

Гарний сервіс у дайв-центрі. Після кожного дня занурень хлопці опріснюють усю снарягу, нарікань на їхню роботу не було.
Харчування – не вишукане, але з голоду не вмерти – все було досить смачно.
Після усіх занурень у нас залишався 1 день у Туламбені. Сусіди – китайці спровокували нас своєю underwater photo session… Ми провели свою, зовсім непрофесійну, але яку ж веселу! Не очікував, що люди “у віці” можуть так щиро веселитися. Було супер!

    

На останні два дні ми переїхали в Убуд (Ubud), в якому буваємо кожну дайвінг мандрівку на Балі.
Agung Raka Resort & Villa зустрів нас великою просторою територією, теплим басейном та релаксом. Повечеряли в улюбленому Pundi-Pundi.

      

На наступний день навідалися до знайомих мавпочок та купили сувенірів на згадку про подорож. Завтра додому.

                 

Так пройшла ще одна наша дайвінг мандрівка у світ макро Сулавесі та Балі. Все було так, як і планувалося. Сюрприз був тільки один – це підводний світ Індонезії, і це був сюрприз зі знаком «+».